Під небом

No Comments

Ще ніч не навіки. Ще світ тебе не розчавив.
Борись, наче звір, як дитина у пузі, гупцяй…
Якби не думки, поважні, немов прочани,
Затяті і безпритульні, мов самогубці. Read More…

Facebook Comments
Categories: Поезія

Зима мине

No Comments

Приречена на усе це. Вона із тих,
обвітрених цими проклятими степами,
ця жінка, що в грубці палить його листи
та не палить пам’ять. Read More…

Facebook Comments
Categories: Поезія

Мінотавр

No Comments
Усяке диво спонтанне …атож …атож
Ну візьмемо ось для прикладу острів Крит,
Коли Мінотавр полишає свій лабіринт
Над Критом липневий  дощ,

Read More…

Facebook Comments
Categories: Поезія

Він і вона

No Comments

За жовтими вікнами він уявляє трон,
і ніби вона до трону, легка, іде,
і ніби вона занурює пальці в кров,
бліді, мов пелюстки лілій чи орхідей. Read More…

Facebook Comments
Categories: Поезія

#плетиво_магії_моря

No Comments

Ми уже плели восени, і взимку, і на початку весни. І навіть видали таке віршоване плетиво, яке тепер можна завжди мати в своєму телефоні. Та хіба нам колись буває достатньо? От вам магічна історія про те, що літо – це маленький всесвіт. Read More…

Facebook Comments
Categories: Поезія

Ніхто не приходить вчасно

No Comments

Та, котру він хоче, наприклад, за ніс і груди і сміх весняний дзвінкий і – о боже – пряний, – яку він не знає справді – як всі віряни не знають своїх божеств, але славлять всюди… Вона так звабливо ранком іде по сходах, і торкає тонкими пальцями двері й бильця, о, примара прекрасна, о, дзеркальце для тубільця, декорація до екстазу його – рухома.
На небі якийсь творець їм поставив – кому.
А крапку ще треба, парубче, заслужити. Read More…

Facebook Comments
Categories: Поезія

Гостя

No Comments

У ніч скарбів, коли земля і небо
Відкриті, наче скриня прабабусі,
я чую тихі співи, і боюся,
що їм щось треба, щось від мене треба. Read More…

Facebook Comments
Categories: Поезія