#плетиво_сну

No Comments

Наше з Марією “Плетиво”, книга, яка народилась із цієї гри, більш як півроку подорожує світом і знаходить своїх читачів (до речі, це можете бути і ви – ось тут про книгу і як її придбати). А ми продовжуємо грати, бо просто любимо це. Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

Той, що тупотів у саду

No Comments

Різдвяні свята – час віддавати борги. І я пишу давно обіцяні казки, бо скільки ж можна. Оця обіцяна кілька років тому Олені Ш. Сподіваюсь, не розчарує. І пробачте, що я така повільна. Вийшла казка, думаю, що для дітей. Але це вирішувати батькам.

Джек дочекався, поки мама засне. Її волохаті вуха закривали очі, та дихання було спокійне, і Джек упевнився, що вона спить. Вночі вони всі – Джек, його сестричка і мама – ставали просто згустками темряви, і знайти одне одного могли лише нюхом. За стінами їхнього надійного дому була уже ніч. Ми сказали б, що глуха – але для Джека сповнена запахів, звуків і невідомості. Щоночі за скляними дверями хтось страшно тупотів. Ці звуки були у нічній тиші громоподібні. І коли сідало сонце, Джек притулявся до матері, нашорошував вуха і слухав. Материне тепле хутро і биття серця, що сильно і впевнено бухало десь там, під шкурою, заспокоювало. А звуки знадвору – змушували стовбурчити вуха і здригатись. Шурхіт, крики птахів – і це тупотіння, страшне і впевнене. Тому, аби ніхто не подумав, що він боїться, Джек тоненько дзявкав. Мати облизувала його і вкладала спати. Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Проза Tags: Позначки:

Пісня до снігу

No Comments

Ліки зими від втрати шляху і змісту,
ліки, що всім безсилим дарують сили.
В білій ріллі дрімає насіння біле,
пані білява тче білосніжний килим,
в білих долонях ніжить безсонне місто. Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

Диявол

No Comments

Каже диявол: “Торік я звільнився з пекла,
хай там без мене буде, цур йому, пек йому,
в мене жінка і діти, машина та іпотека,
без мене в теплиці в’януть чайні троянди,
і ще доведіть, що то був я, а не янгол,
і ще доведіть, що то була справді яблуня”. Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

Не кажи нікому

No Comments

Змієдіва танцювала на тому боці броду – і не збиралась зупинятися, не втомлювалась уже деякий час – Мирослав встиг кілька разів кліпнути, відсапатись, затримавши подих, переступити з ноги на ногу. Її шкіра здавалась блакитнуватою, блідою, як в потопельниці, але це не відштовхувало. Численні блискучі підвіси важко перетікали довкола її гнучкого тіла і по-гадючому чорного волосся, кинджали за поясом мокрої сірої сорочки, здавалось, теж були гнучкі, мов з м’яса, а не з криці. Танцювала без музики, без співу, мовчки, на догоду тільки собі. Мирослав почухав вкушений комахою ніс. Він був буденний поряд з нею.
Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Проза

Журавлик

No Comments

Я тобі журавлика надішлю,
Щоб ти знав, мій друже, що я жива.
Наше небо, брате, із кришталю,
І коли розіб’ється — заспіва. Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

Дівчина в Гардах

No Comments

Не хоче дівчина в Гардах
відчувати прихильності до мене…
Гаральд Суворий “Віси радості”

Вона йому напевно не писала.
Язичницькі часи такі далекі.
Та все ще чутно, мов пташиний клекіт,
мов вигуки далекого двобою.
Розмита тінь князівни Олісави Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

Хрещена фея

No Comments

Хрещена фея просить зачекати.
Парад планет, зима, в приймальні черга.
І чорнокнижник хижий і банькатий
Іще поверхню місячну пощербив. Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія