Той, що у греблі живе

No Comments

Дід Микола казав: “Та що завгодно є, от лишень розпишіться”. Це була його стародавня звичка – ще, мовляв, від роботи завгоспом. Але ми всі знали – вона набагато старша за ту роботу і за будь-які інші роботи. Часом Микола пропонував, замислившись, замість ручки криву іржаву голку з рудим кінцем.
Хатка його понад ставком – низенька, нахилена на один бік, наче п’яна, очеретяний дах набакир. На городі – рівні кущики картоплі, помідорів, часничок, все є, чого душа забажає. Вишневі деревця, яблуні, грушки. І одним-один горіх, зате ж який щедрий. Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Проза Tags: Позначки:

Той, що на зміні

No Comments

Серветки масні, шкаралупа крутих яєць,
і світло, що тліє ледве, неначе гніт.
Лежить вона тихо і думає: “Чи я є?
І хто я, якщо наснилося все мені?” Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

Потяг

No Comments

Потяг іде на Схід, котиться, мов гроза,
повна чужого сну і гидкого чаю.
Дощ на вологих рейках утнув бачату.
Знаєш, тепер новини усі – невчасно,
трапилось щось з небесними терезами, Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

Сон

No Comments

Засинай, моя доле, серденько, засинай.
Все затоплює ніч, повільна, гірка, масна.
Пропадає усе, наче світ відтепер – мазут,
Наче серце щурі гризуть. Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

Зимове зілля

No Comments

І сто снігів, і сто відлиг, і сотня
Вогких, м’яких, болотяних туманів,
Річок в полоні в’ялого осоту,
Зими, що до кісток мене просотує,
Ночей примарних. Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

Найтихіший день зими

No Comments

Де був ти в найтихіший день зими?
Порожнє місто тануло в тумані.
І паркові альтанки дерев’яні
туман розмив…
А в них були не ми.

Зимове сонце тихе і сліпе.
Де ти тепер…
Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

Діди

No Comments

Вони зналися, мабуть, стільки ж років, скільки жили. А жили – стільки, що стільки не живуть, еге. У того, що мешкав зліва, за дверима, пофарбованими жовтою фарбою, був радикуліт, лабрадор-ретривер і дві грядки петрушки з кропом. Ще шаблюка була, старезна шаблюка, яка висіла на витертому синтетичному килимі, що ото колись наробили їх багато – з оленями, зі струмочком, і олені п’ють воду, а роги понадривались уже. То шаблюка начебто прикривала це. Трошки. Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Проза Tags: Позначки:

#плетиво_сну

No Comments

Наше з Марією “Плетиво”, книга, яка народилась із цієї гри, більш як півроку подорожує світом і знаходить своїх читачів (до речі, це можете бути і ви – ось тут про книгу і як її придбати). А ми продовжуємо грати, бо просто любимо це. Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія