Enuma Elis

No Comments

Стара Фатіма збирається помирати. І тьмяна її душа, і непевні кроки. Шиплять і згасають зорі в воді Євфрату, в імлі ворохоблять боги і їх пророки, герої, що їх забули міста і люди, бо світ – він такий невдячний, такий великий, що час – борода, спадає йому на груди, що зоряні ріки йому обвивають литки. Read More…

Facebook Comments
Categories: Поезія

Усі жінки

No Comments

Царівни з давніх кочових племен,
які пішли давно за горизонт
усе ще тут, хоч мовчазні й прозорі.
Короткі грози дихають озоном, Read More…

Facebook Comments
Categories: Поезія

Паралельний блюз

No Comments

Вона сама приносить дарунки сусідським дітям,
бо Святий Миколай – нетверезий, непевний Дмитрик.
Вона знає, чого що варте на цьому світі,
розглядає усякий дар, як хороший митник. Read More…

Facebook Comments
Categories: Поезія

***

No Comments

Ми всі, що чекають, сваряться і закохуються,
пробачення просять рідко і недоречно,
і ноги беруть на плечі,
й планують втечу, Read More…

Facebook Comments
Categories: Поезія

Під небом

No Comments

Ще ніч не навіки. Ще світ тебе не розчавив.
Борись, наче звір, як дитина у пузі, гупцяй…
Якби не думки, поважні, немов прочани,
Затяті і безпритульні, мов самогубці. Read More…

Facebook Comments
Categories: Поезія

Зима мине

No Comments

Приречена на усе це. Вона із тих,
обвітрених цими проклятими степами,
ця жінка, що в грубці палить його листи
та не палить пам’ять. Read More…

Facebook Comments
Categories: Поезія

Мінотавр

No Comments
Усяке диво спонтанне …атож …атож
Ну візьмемо ось для прикладу острів Крит,
Коли Мінотавр полишає свій лабіринт
Над Критом липневий  дощ,

Read More…

Facebook Comments
Categories: Поезія