Анархіст Матюкайленко та буддистський террорист

Одного разу в селі Гикавка стався теракт. На поріг сільмагу прийшов якийсь дивний мужик, сів по-турецькому, заплющив очі і загудів, як паровоз: «Оммм». Продащиці Любі одразу стало недобре, вона впустила додолу банку огірків і сама мало не впала з драбини.

Гикавкою потекла така міцна нірвана, ніби її настояли на березових бруньках та червоному перці, аж шибки повилітали – але це нікого не турбувало. Головний багатій гикавський, Остап Могутня Діжка, раптом заснув серед білого дня в затінку, замість без утоми ганяти своїх робітників та заготовляти насіння. Отець Павло позіхнув, перехрестив рот і сів під дерево почитати єпархіальний вісник за 1760 рік – читво пізнавальне та перевірене часом.

А потужне «омм» лунало над Гикавкою і над переплюйською вільною течією, птахи засинали в повітрі, бабки завмирали із сапками, не в силах продовжувати обробляти свої безкінечні городи.

Анархіст Матюкайленко пішов в сільмаг за милом сааме цього дня. Він ніколи не купував мило та мотузку одночасно, щоб вороги не сподівались, а мотузку було куплено минулого разу. Тепер, бадьоро крокуючи Гикавкою, анархіст Матюкайленко зрозумів, що справи кепські. Біля ганку сільмага, поряд із тілом зомлілої Люби, терорист творив своє чорне недіяння. На ньому були кольоровий шарф, на кшталт тих, що носять столичні франти, намотавши довкола худих ший разів по шість-вісім, вузенькі брюки і навушники, від яких тягнулося в кишеню два дротики – червоний та зелений. Анархіст Матюкайленко з великою обережністю перерізав обидва і сів просто в пил, витираючи обличчя від поту.

– Так що, звіт в податкову нести? – спитав бухгалтер Федя, визираючи з-за шинкваса. – А то на тому тижні вони у головгада конфіскували п’ять тачанок та один заморський кулемет.

– Ходім, – сказав анархіст террористу. – Потеревенимо. Ти чого в Гикавку причвалав, хлющ?

– Так той, – заспано кліпаючи почервонілими очима, сказав недогодований буддист, – я ж теракт вчинив, село! Приніс вам священнее полум’я буддизму, щоб ніхто не пішов…ніяк. Хто мені тепер гаджет полагодить?

– А ну не лайся при жінці! – рикнув анархіст. – Понавивчали слів, понапридумували. Будду, Дхарму, Сангху – все спохабив, га?

– Оммм, – почав буддист, – омммамама…

 

Facebook Comments
Facebooktwittertumblrmail

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *