Анархіст Матюкайленко та лісник

No Comments

Іноді з бійцями різнокаліберного фронту траплялася халепа. Тільки як слід розійдуться, тільки ось-ось переможуть – як з’являється лісник у ватнику і давай лопатою із ввіреного лісу виганяти білих, червоних, синіх та зелених. Особливо він чомусь блакитних не любив, і дарма, бо це якраз були миротворці, а не те, що йому показали по чорно-білому телевізору.

А ну, кричить, валітє атсєдава, а то натопчуть, вогнища палять, де не можна, вашу мать, гніздо рідіснкого підвиду глухої одноокої хухолі в небезпеці.

Раз від нього так попало лопатою пацифістові Міті, котрий перелякано шукав прихистку під кущем, що ой-ой. Мітя й стрільби боявся, а тепер, побачивши лопату, починав зіїкатись. Так і казав: «Ввввсе сссскллалаладно, прибебебеберіть лолололо». І навіть доказати не міг, так лякався. Лопаточки для торту та котлет його теж нервували.

«Лісник, – не втримався тоді анархіст Матюкайленко, – ти ж санітар лісу. Що ж ти людей калічиш? Люди – вони тобі не скоти, щоб забороняти їм багаття розпалювати! Крім того, трансконтинентальна конвенція про непротидію дії фрустрованих пролетарів містить в собі…»

«За маму відповіси! – перервав його лісник. – Тамбовський вовк тобі санітар лісу».

Тут анархіст Матюкайленко і правда дещо сказав про маму лісника. Високі сторони обмінялися дружніми ударами по морді. Потім санітарка Маша принесла обом спирту, аби оздоровитись трошки.

Сутеніло. В річці Переплюйці нестримно нерестився карась, чиїсь черевики і дірява плоскодонка. Комарі підспівували жабам. Волала у хащах рідкісна одноока хухоль. Коли сонце сіло, лісник вирушив виганяти з лісу знавіснілих зайців.

Facebook Comments
Facebooktwittertumblrmail
Categories: Проза Tags: Позначки:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *