Брагі

No Comments

Цей вірш – автопереклад. Присвячується тому самому Брагі. Хто знає, той знає… Є в російській версії.

Ти знаєш, Брагі, не людські там кроки, там лиш хода неспинна на морозна. Зібгались знамена, і сніг — нівроку, санчата — небом, на санчатах – хтозна. І буде другом тільки запах браги. А там суцільні тіні на дорозі. А наших не піднімуть по тривозі. То чутно, Брагі?

І поки світ водою річковою змерзається, все тихше, все міцніше, це тільки втрата, а не програш бою, бо ми на чатах, Брагі, криця крише, ми ж стережем золу старої саги, під нею і вуглинки мліють, Брагі, їх сон колише.
Налиймо! Ніч і вічна, й швидкоплинна.
Поганого не станеться, не буде.
Одежа в тебе тепла соболина,
І хитрий посміх гріє відусюди.
Туман тече в байраки – пря і згуба.
То будьмо, любий.

Переклад Ксани Коваленко
А тут не людський крок, ти знаєш, Брагі, лише хода невхильна та морозна. Сьогодні ляже сніг, зомліють гасла, розріжуть небо ґринджолят полози. Та буде другом тільки запах браги, а там – суцільні тіні на дорозі. А наших не піднімуть по тривозі. Чи чуймо, Брагі?
Та поки світ змерзається, тихіша, як річка він міліє, диха рідше, але ця втрата зовсім невеличка, ми ж бо на варті, Брагі, ми ті ж самі? Вартуємо золу старої саги, а там вуглинки палко тліють, Брагі, та сон їх ніжить…
Чаркуймо кухлі, горнемо вуглини,
й не станеться поганого на світі.
Як сон затишна твоя доха соболина,
та хитрим посміхом твоїм і ми зігріті.
Туман заполонить круті байраки,
Тож будьмо, Брагі..

Увійшло в книгу “Песни мельничного колеса”.
Фото Світлани Солдатової

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *