В ці дні, підталі і сумні,,

я геть уже не знаю, де я…

Та білий вогник Рівнодення

мене окреслює в мені.

Хай спалить все допоміжне,

що вже давно не помагає,

усе, що згаяла і згаю,

хай що минулося – мине.

Хай заворушиться трава,

нехай крило відкине тіні.

Нехай гнучке переплетіння

нового часу ожива.

Весна до серця й до лиця!

Нехай летять вітри південні

на білий вогник Рівнодення,

що літнє сонце обіцяв.

(с) Юлія Баткіліна

Телеграм канал 

Фото Piet van de Wiel