Де ти?

Хтось подзвонив у двері. Це був не ти.

Це принесли листівку – і не мені.

В місті, над яким санітарні борти,

У якому – жовті вогні,

В місті, в якому шерхне душа, як став,

Але усі ідуть у кіно,

Що мені зробити, щоб перестав

Цей клятий, клятий дзвінок?

А насправді, що не розказуй і не роби,

Скільки ти адрес не малюй,

Всі, кого ти ненавидів і любив,

Впадуть у вічну ріллю.

Хтось на небі про це історію розпочав,

Як вони проростають крізь тлін і час,

Хтось пресвітлий пера в крилі зхрестив…

Де ти?

Фото – Артем Воронович, з фотозвіту вечора “П’ять”.

Facebook Comments
Facebooktwittertumblrmail

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *