До зими

No Comments

І приходить пора, розкриваються небеса,
Заглядають зірки холодні у курені.
Хто виходить тоді із дому, іде не сам,
Віддається туманній первісній чужині.
Крізь досвітні дими всі ті, хто уже пішов,
Споглядають його дорогу, шепочуть вслід.
Чуєш? Сходжені милі липнуть до підошов,
Недоказані молитви, золоті жалі.
Потойбічне під серце колеться в сотню жал,
Голоси, що тебе виводять на манівці.
В курінях гомонять і п’ють, розгрібають жар,
Заклопотаний бог трима каламар в руці.
До зими йому залишається кілька речень.
Що записано, те не вирубиш, не зітреш.

Facebook Comments
Facebooktwittertumblrmail
Categories: Поезія

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *