Жити минулим

No Comments

Диліжанси ідуть на північ, гримлять колесами.
Лихоманить світи паровозами і поромами.
Принци виросли гамірними, довготелесими,
Безсоромними.

І кому віддаси ти трон свій і заіржавілий
Меч – яка там у тебе є ще велика спадщина?
Ти горище палацу порівнюєш із державою –
«Захаращена».
Ти б залишив війну пораднику, бісу, Бісмарку,
Ти б залишив країну бодай на ердель-тер’єра.
Ти втікав би з театра в білому злому присмерку
До прем’єри.
Он зривається у затоку шалене скерцо,
Мармуровий атлант на терасі плече напружує.
В кого в серці болять криві непрозорі скельця,
Не одужає.

Фото Ryan McGuire

Facebook Comments
Facebooktwittertumblrmail
Categories: Поезія

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *