Сідає сонце, обрій котить
потік розпеченої лави.
Старі човни в глибокий космос
ідуть на старт з дніпровських плавнів.
В глибокий, чорний, тихий космос
старі судна ідуть, гуркочуть
їх проводжають проти ночі
рибалки, воїни жилаві.
Суперник риб’ячого бога
не має спати до світанку.
Сиди в передчутті двобою,
пиши по хвилях темні танку,
в передчутті свого двобою
вдихай туман, вогкий і білий,
аж поки серце задубіє
і завмирати перестане.
У ніч глуху, вогку і темну
течуть галактики рікою.
Приходить звірина тотемна,
вона шукає водопою.
Приходить звірина тотемна,
схиляє морди у безодню,
в якій уже втонули зорі,
і знов спливають – зовсім поряд.
(С) Юлія Баткіліна
Фото Cristian Ferronato. Так, це не Дніпро, але йой, най буде.
Facebook Comments
