Капітан Горивітер

No Comments

Капітан Горивітер пильнує і небо, і воду.
Капітан Горивітер по водах не плаває – ходить.
Його руки міцні, його око уважне і гостре,
Десь у морі чекає на нього незвіданий острів.

Білосніжні лілеї, вологі задушливі джунглі,
Прибережні корали і чайчині крики зажурні.
Капітан Горивітер шукає свій острів, як долю,
І ніякого більше не хоче собі суходолу.
Поки – возить слонів, і портвейн, і серйозних учених,
Тільки мріє про острів в країні штормів незліченних.
Доправляє зерно до голодних і вина – до спраглих,
Свою тугу по хвилях несе, наполегливий равлик,
І рожеві листівки, і вина червоні і білі,
І тіла страхітливих машин, і сережки тубільців,
і насіння майбутніх полів, і плоди екзотичні,
і казки звідтіля, де спекотно здебільшого в січні…

Невідомо майбутнє йому – а кому це відомо?
Та, куди б не збирався, пливе до майбутнього дому…
Невідомого дому,
Незнаного дому,
Додому…
(с) Юлія Баткіліна

Фото Pixels

Канал Telegram

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *