Мамонт.

1 Comment

Мамонт був набагато хитріший, ніж вважали мисливці на мамонтів. Він прожив таке довге життя, що давно не дивувався, коли на нього – вкотре уже – починали полювати. Мамонт спокійно дожовував сніданок, розганяв як слід свою велетенську тушу – і зникав серед тіней надвечірнього пралісу, мовби й сам був такою ж тінню, волохатою важкою примарою. Мисливці мчали за ним, як голодна зграя, лякали вогнем і зброєю, але мамонт незмінно тікав.
Та одного разу – було тоді все таке весняне і різнотрав’яне – не пощастило йому, бідоласі. А, власне, тому не пощастило, що надійшов такий час – і мамонт на мить замріявся. Наївся досхочу кульбабок, а тоді задивився на квітку бузку – і уявив себе метеликом. От були б мамонти такі легенькі, думалось йому, такі строкатокрилі – то пурхали б вони з пелюстки на пелюстку, то їли б солодкий пилок і ніколи не тікали б від голодного натовпу. А метелики літали собі в щоденних своїх турботах, подекуди сідаючи на мамонтові вуха – можливо, метелики думали, що то такі великі темні троянди, чи ба що там тоді квітло. Мамонт і собі незграбно підстрибував, наче хотів злетіти. Тут-то його й… Не будемо про сумне.
Відтоді мамонтові кістки лежали у піску на березі річки – чекали відправки до музею. Чекати їм було приблизно ще два мільйони років, але хіба кісткам доречно кудись поспішати?
Самого мамонта намалювали на стіні печери. Художник, патлатий і нервовий, як усі творчі люди – хай навіть первісні, – працював старанно. Не забув ані великих вух, ані страшних ікол, тільки очі чомусь вийшли сумні.
Та все одно мамонт був набагато хитріший, ніж думали мисливці на мамонтів. Щовечора він дивився з холодної скелі на несамовиті первісні танці, дихав пахощами недосмаженої первісної їжі і знав дещо таке, чого не знала жодна людина в печері.
О, він був дуже упертий мамонт! І навіть тоді, колі вже годі було розрізнити його серед бруду та кіптяви, він вірив, що одного дня ті невиховані немиті танцюристи винайдуть реінкарнацію. І дехто з них народиться котом, дехто – президентом Сполучених штатів… А він, мамонт, метеликом!

Фото Юлії Соловйової

Facebook Comments
Facebooktwittertumblrmail
Categories: Проза

One Reply to “Мамонт.”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *