Між ними справді не було нічого

No Comments

Між ними справді не було нічого,
Лише ліхтарне маслянисте світло,
Дуби-професори високочолі
І щось там квітло, що там в біса квітло?

Весна пускала пагони і пасма
Зелених верб – і став ставав – болотом,
І била їх пропасниця пропасниць
І марно не давала охолоти.
Іще не літня ніч була цнотлива,
А може просто вдало прикидалась,
А на світанку накотила злива,
А після зливи був пташиний галас,
Трамваї, пошта, чай і круасани,
Задушливі квартири в дві кімнати.
Вони нічого більше не писали,
Вони нічого не хотіли знати.
Дається інше рідко і не всім, і
Ще рідше хто із того має щастя.
Наприклад, ці постворювали сім’ї
і все життя лягали спати вчасно…

Facebook Comments
Categories: Поезія

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *