Місяць

No Comments

Ти спиш – і не рахуєш уві сні

Провалені і виконані місії…

І тихо по кімнаті ходить місяць

І щось собі мугикає під ніс.

І чорних тіней довгі язики

позлизували сіль твоєї втоми,

злизали нас – і вже тепер ніхто ми,

лиш ніжність і пульсуюча блакить.

Ніщо не має значення тепер,

Допоки ми зависли у міжчассі,

В кімнату лине море, білі чайки,

А місяць залишається на чатах,

безсонне сонце, срібне і сліпе.

(с) Юлія Баткіліна

Телеграм – https://t.me/rozpovid

Facebook Comments
Facebooktwittertumblrmail
Categories: Поезія

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *