Нишпорка лісового бога

No Comments
Ищейка лесного бога

Шукай-но лисицю,так… лисицю в долині синій.
На пагорбах восени, по урвищах, по росі.
Впіймай но, друже, її, то, може, тебе розклинить, —
Страхи твої відійдуть… хоча не зовсім, не всі.

Лови її, не зівай, жадай золотого хутра.
В проваллях днів визирай рудого її хвоста.
Бо інше — непевний шлях, не честь, невелика мудрість,
А той, хто за нею йшов — до самих зірок дістав.

Кохання твої втечуть в тумани стежок квітчастих.
І друзів твоїх сліди залиже вода прудка.
А ще вороги тобі стрічатимуться так часто,
Як чорній пустелі дощ, як смерті — жага палка.

Виходь один на один, — хоч блискавка, хоч потоп!
Ти нишпорка-слідопит, гонець лісового бога.
Якщо пощастить — мине в гонитві твоя дорога,
Й лисиця душу твою змете золотим хвостом.

Пер. Світанки Загреби
Фото Тетяни Фрам, модель – Лея.
з циклу #відьмарій

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *