Батькові. З любов’ю.
Буяє весна, бо джерела її невичерпні.
І що їй до того, яка нас пантрує погибель.
Хаг Песах самеах, виходьмо з Єгипту по черзі,
живе гризучи, щоб із нас повиходив Єгипет.
І сфінкси його, і мерці, і жерці, і царівни,
пісні і казки, і глибокі замулені гирла,
і зорі, що дивляться крізь очеретяну крівлю,
погане й хороше – хай нас залишає Єгипет.
Прудкі колісниці лишають стривожене місто,
жилаві вояки так міцно тримають повіддя.
Нехай нас облишить Єгипет – і словом, і змістом,
і міццю своєю, і хижою гострою міддю.
А море розходиться. З мушель постане світанок.
Це правильний Песах – іди і не смій обертатись.
(с) Юлія Баткіліна
Facebook Comments
