#плетиво_магії_моря

No Comments

Ми уже плели восени, і взимку, і на початку весни. І навіть видали таке віршоване плетиво, яке тепер можна завжди мати в своєму телефоні. Та хіба нам колись буває достатньо? От вам магічна історія про те, що літо – це маленький всесвіт.

Марія Микицей:
вони ж мали бути
принаймні ти сподівалася –
знаки на небі стигми на тілі
квіти у високій зеленій траві
сни у яких літала б вище найвищих хмар
крильми торкаючись пояса Оріона
якісь письмена на піску
що зникали б від найменшого подиву вітру чи подиху
зрештою гуща в горнятку в тремтячій руці
тонке зап”ястя на якому спіраллю танцюють червоні корали
у найгіршому випадку
ти була згідна на передчуття
чи навіть пророцтво
натомість посеред ночі
до вікон підступає найтихіша вода

Юлія Баткіліна:
До вікон повільно тече найтихіша вода
І каже: «Віддай.
Віддай свої сни і пісні, потаємні бажання,
віддай все, що робиш уперше і робиш востаннє,
віддай, що несе тобі ніч, чарівна і бліда,
віддай свою тугу й кохання отруйний мигдаль,
і пам’ять віддай.
І все, що лишилось тобою хоча б уві сні..
Віддайся мені».
Бере твої стегна і плечі, і пальці, і скроні
в обійми холодні.
Питає: «Тепер тобі легше, тепер тобі – краще?
Хіба ти і так не була навісна і пропаща,
хіба не рятує тебе мовчазна напівтьма?
хіба ти не цього хотіла колись і сама?
Щоб є – і нема?
Ні туги, ні злості, ні спогадів і ні прокльонів?
Лиш тихе сьогодні?».
Хто мріяв на дно зазирнути, того і беруть
прозорими співами співів і рутами рут,
І чи ця вода понесе, а чи змиє ім’я –
то справа твоя.
Ти просто стоїш і вдихаєш – із рік і криниць,
і що уявити спроможна – тому відчини.

Марія Микицей:
Мабуть
і чому ти за мною й до мене
ти ж могла помилитися вікнами і голосами
і далекі відлуння не про мене тобі шепотіли в очеретах високих
і чекай я тебе впізнаю і не вірю
поясни розкажи
навіщо це тій для котрої немає ні меж ні кордонів
для якої все плинне й непевне
між вчора і завтра
ні форми ні змісту – порожнеча прекрасна
на вістрі найтоншої голки
прозора пелюстка за вітром
що на скелі химерній знаходить спочинок
а потім заколисує хвилями моря
і опускає обережно на дно
як найкоштовнішу втрату
не мовчи бо мовчання це теж непокора чи зрада

Юлія Баткіліна:
Не мовчи, бо мовчання – це теж непокора чи зрада,
споглядання – це вчинок,
відмова – це згода на інше.
Вся вода цього світу гірчить мені більше і гірше,
кожна крапля дощу – то і є найкоштовніша втрата.
Кожен дощ тільки раз облітає спустошені села,
а вода, просотавши піщаник, повернеться вже не такою.
Не мовчи? Говорю. Я твій друг, я біди не накою,
тож не бійся, іди без страху, повертайся весела.
Все на світі стається лиш раз. Так стаємося ми.
Переродження наші цей дощ у праморе розмив.

Марія Микицей:
Переродження наші цей дощ у праморе розмив.
Чи розлив як вино у надтріснуту чашу
З візерунком сарни, що тікає від лева
Крутим схилом вздовж білого русла старої ріки
Що співає в сезони дощів і духів весни закликає
Бо світ починається знову
і знову вікно хтось відчинить у зорі і щебет пташиний
і непевна рука силуетом ламким відіб’ється у склі
як відлуння колишніх примарних життів і жалів
і вінок попливе за водою до моря
щоб перлиною в мушлі прибитись до берега раю

Юлія Баткіліна:
Щоб перлиною в мушлі прибитись до берега раю,
Я щоразу вмираю.
Це так просто –
Відшукай собі власний покинутий острів,
Або просто тим островом стань,
Так я, знаєш, щоразу потроху собі потураю..
Я – перлина, і мушля, і рай, і той острів далекий,
Де ночують лелеки,
По дорозі до літа,
Де проміння по хвилях морських і по скелях розлите,
Тільки праліс, і бабки, і білі розбиті кокоси,
І віддалений клекіт…
Я і світ починаємось зранку у краплі п’янкої роси.
Хто про це нас просив?

Марія Микицей:
Хто про це нас просив?
Хто чекав, хто шукав?
Хто ім’я шепотів як закляття
На світанку у променях перших?
І вежі запалював в ніч?..
Не питай, просто знай, бо
Відлуння далеке принесе разом з громом
І цвітом єдину
Яскраву на смак і пекучу на дотик
Палахку і сліпучу відповідь –
ЛІТО

Фото Anna Schavikin

Facebook Comments
Categories: Поезія

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *