Прощання

No Comments

Їх проводжає до вокзалу гавкіт,
Жіночний місяць, хижий і розпусний.
У цьому місті справжня тільки пустка,
Яка тече крізь греблі і загати.

Змиває бляклі фантики рекламні,
Крамниці залежалого товару.
І час – Уран, якому згодували
Усіх себе, і кров’ю, і ділами.
Весна іще повернеться – а поки
Тут порожнечі вистуджені чари…
Мовчать – багатослівне те мовчання.
Чекають потяги.

(c) Юлія Баткіліна

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *