Під небом

No Comments

Ще ніч не навіки. Ще світ тебе не розчавив.
Борись, наче звір, як дитина у пузі, гупцяй…
Якби не думки, поважні, немов прочани,
Затяті і безпритульні, мов самогубці.

Ми всі трилобіти – і ми, й хто до нас вчащає,
Лише для аналізу радіовуглецевого…
Моря стародавні намиють із нас піщаник,
Швидкі шарлатани наварять из нас плацебо.
А поки іще не настала пора, щоб вимерти,
і поки не стали ми мулом і теплим гноєм..
Нам вільно тікати ще у далекі виміри,
Обрати собі болячку і параною.
Ми всі марнотрати, злі, вередливі діти.
Собі дозволяємо бути і не радіти.

Фото skeeze

Facebook Comments
Categories: Поезія

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *