Пісня до снігу

No Comments

Ліки зими від втрати шляху і змісту,
ліки, що всім безсилим дарують сили.
В білій ріллі дрімає насіння біле,
пані білява тче білосніжний килим,
в білих долонях ніжить безсонне місто.

Падай, кружляй, у вату вгортай світи.
Снігу потрібно йти, снігу час іти.

Ой, проростайте, зерна,
сійтесь на темну землю.

Світ остигає, темрявою знеможений,
люди у ньому хворі і дратівливі.
Та зачекай – у білій та срібній зливі
стануть двори казкові і мерехтливі,
роза вітрів розквітне направду рожею.
Біле насіння зріє – врожай хрумкий.
Снять малюки казки, крижані зірки.

Білий легкий врожаю,
сійся в світи іржаві..

У передсніжній тиші і порожнечі
всі, хто не може більше, планують втечу.
В білі сніги, в часи де були малі,
в шерех святкових приторних сухозліток.
Так перед снігом поночі на землі.
Зріє насіння біле. Надходить вечір.

Сніже, вітання боже,
може пора вже? може…

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *