Святий

No Comments

Є дехто святий. Він сидить на горі Тай-Шань,
Сто років ніхто святого не спокушав.

Туман – борода на суворім його лиці,
А світ – його сон, де тіні наприкінці.
Дзвіночки із міді й срібла, блакить зірок,
Джерельна вода – єдине його добро.
Ніщо не бентежить птаха його душі,
Ніхто не дійде до білих його вершин.
Тому, хто сміється, б’ється, тоді – кровить,
Нічого святий не скаже – бо не живий.
У ньому тече вода. І з небес – вода.
Нічого тобі не дасть він, бо все віддав.
(с) Юлія Баткіліна
Канал Телеграм
Фото uo jing

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *