Спогади літа

У літні ночі темних автострад,
Якими линуть вогняні сузір’я,
Втрачаю слух, тоді втрачаю зір я,
Себе – аж поки сни мої розіб’є
Неуникненна вранішня пора.
А ніч пливе. Розпечений бетон
Потроху віддає пекельну спеку.
І наче я всього нарешті спекалась,
І не наздожене мене ніхто.
Ні я, ні ті, хто сни мої плекав,
Ні вороги, ні друзі, ні знайомі.
Я – тільки ніч у спальному районі,
На дні небес потоки молока.
Строкаті
Непричесані
Зірки,
Очеретяні рукави ріки.
Дуби, такі суворі і скуйовджені.
Непевний час стирає нас, стира…
Розчинні душі в шелестінні трав.

(с) Юлія Баткіліна

Фото Linus Schütz

Telegram

Facebook Comments
Facebooktwittertumblrmail

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *