Стрічай нас серед заростей

No Comments

Стрічай нас серед заростей і згарищ,
гірка, п’янка, мигдалева богине..
Нікого не женеш ти і не ганиш,
бо кожен вчасно піде чи загине.
В країну смерті, меду і полину
полину.

Як вся вода усім човнам співає,
усе зело співа сухому лугу.
хай стану так – жива чи не жива я –
піщинкою і синім виднокругом.
Старе і хиже небо спересердя –
над тим вогнем, що є і не холоне…
Стрічай, стара покинута оселя
і полотно примарне і солоне.
Вертаюсь я з походу чи полону,
тепло й не..
Старече сонце кліпає і марить,
прадавня кров пече зачатим щойно.
Знамена всіх століть торкають хмари,
усі птахи всідаються на щогли.
Нема часів. Є щось таке просте,
як всі шляхи зливаються у степ…
Кам’яна могила, червень 2017
Фото автора

Facebook Comments
Categories: Поезія

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *