Облітає всесвіт – до жил дрібних,
рукавів галактик і темних рік.
І про що б не марив о цій порі –
те насправді видно тобі крізь них.
Крізь прозорий час, найтемніший час,
крізь вино міцних, найміцніших чар.
Облітає листя в долоні міст,
у холодне срібло і глиб води.
Все, що обираємо ми самі,
все, що сонним нам навіває дим,
набирає плоть, проростає в сніг,
і важливе збудеться, інше – ні.
Облітає сказане – і кістяк,
як ніколи, видимий та чіткий.
Найчесніший час піднімає стяг,
і стаєш ти щирим – або ніким.
Ця холодна темінь – дракона кров.
Розчиняє піну, брехню, іржу..
Тільки гнів і правда, а не добро
збережуться й декого збережуть.
Facebook Comments
