Той, що на зміні

No Comments

Серветки масні, шкаралупа крутих яєць,
і світло, що тліє ледве, неначе гніт.
Лежить вона тихо і думає: “Чи я є?
І хто я, якщо наснилося все мені?”

В її голові розмови танцюють степ,
вбиваючись, наче гострі міцні гвіздки.
Вона собі, думає: “Скільки ж ви жерете..”
І світ перед нею наляканий і хисткий.
А він засинає швидко, як в воду – бовть,
і сни його – темні відьми, чіпкі і злі.
Лишила його єдина земна любов,
і друзі лежать в холодній сухій землі.
І всі, хто не вірить ночі, не вірить в сни,
і всі, хто у сні не може знайти тепла,
минають порожній Миргород і Лубни,
дорога колише втомлені їх тіла.
А той, що на зміні, п’є свій холодний чай,
везе їх крізь цю вогку і самотню ніч,
бо все визріває в темряві по ночах,
ховаючись на незвіданій глибині.
І ближчає так світанок і білий день,
і зустрічі, і обійми близьких людей,
і мрії, до часу сховані у душі,
і ніжні новонароджені спориші,
дуби, ялівці, міцні ярові жита.
І той, що на зміні каже: «Хай буде так!»

(с) Юлія Баткіліна

Telegram-канал

Фото Michael Gaida

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *