Ті, хто ми є: тізер

No Comments

Він зустрів ранню темряву в розпачі. Чомусь здавалося: якщо встигне до заходу сонця, то все буде гаразд. Не встиг. Коли піднімався з нижнього рівня, за звичкою посвітив ліхтариком у темний куток. Там завжди, мов у дитинстві, майоріла тінь – і зникала, щойно він озирався. Брудними від змазки руками він намагався навести бодай якийсь лад у червоних плашках, що уже зайняли весь квадрат головного екрану. Смерділо пластиком і тим, що горіло зранку, але він, як міг, полагодив.

Він знав, яку кнопку має натиснути, якщо відчує, що не може впоратись. Але натискати її не було жодного сенсу. З надр цієї клятої кам’яної громади ніхто більше не відповідав.

“Ті, хто ми є”, роман, завершений рівно на половину.

Це просто маленький спойлер, щоби мені швидше і веселіше працювалося.

Facebook Comments
Facebooktwittertumblrmail
Categories: Проза

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *