Цей рок-н-рол зламався

Мовчки в пітьмі сидять – без вина і сну,
Згадують це усе, а усе – минуло,
Перебирають мертвий метал прикрас,
В пальцях хрусткі пожовклі світлини мнуть,
Спати б уже якраз.
Поміж дахів нічне самотиння виє.
Цей рок-н-рол зламався, несіть новий.
Ріки ночей повільних густі, гіркі,
Пам’ять зринає сиротами по шкірі,
Все, що уже  ніколи не буде так,
Всі, хто давно не наші і не такі,
Білі лункі міста,
Де вже давно живуть павуки та цвіль.
Армагедон прострочений. Все. Привіт.
Сенсу немає згадувати тепер
Пісню, яка уже язика не пестить,
Вихололі обійми, не ті слова,
Більше уже не рідні старі проспекти…
Просто сідає сонце – і оживають.
Тьмяний, трухлявий всесвіт і звук нечистий…
Цей рок-н-рол зламався, та ще звучить.

(с) Юлія Баткіліна

Фото Henryk Niestrój 

Telegram

Facebook Comments
Facebooktwittertumblrmail

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *