Здається, що світло зникло уже давно – відео в бібліотеці
Літеранкова кава-11: Тетяна Трофименко
Літеранкова кава-10: Ірина Потаніна
Літеранкова кава-9: Ярослава Стріха, 1 частина
Індекс ТР-16: Мелодія кави в тональності кардамону
Спогади літа
У літні ночі темних автострад,
Якими линуть вогняні сузір’я,
Втрачаю слух, тоді втрачаю зір я,
Себе – аж поки сни мої розіб’є Read More…
Цей рок-н-рол зламався
Мовчки в пітьмі сидять – без вина і сну,
Згадують це усе, а усе – минуло,
Перебирають мертвий метал прикрас,
В пальцях хрусткі пожовклі світлини мнуть,
Спати б уже якраз.
Поміж дахів нічне самотиння виє.
Цей рок-н-рол зламався, несіть новий. Read More…
Здається, що світло зникло уже давно
Куст: з ранку до ночі
З того часу, як я знаю рівненських письменників, Рівне для мене – місто сміливості. Сміловості починати нову справу, ігнорувати застарілі уявлення типу “та кому ми потрібні” (собі ж, а це важить не так мало, як комусь може здаватися), доводити справи до кінця. Read More…