Хотіла сказати, як нечасто я тут вдаюся до реклами – але краще до суті. “Тотемне видавництво” – це дівчата, які не побоялись взяти і зробити. Історія, з якою вони зараз ідуть до нас – замахується на сиву давнину, про дівчат, сильна і має шанси стати улюбленою. Тому запрошую вас до них і викладаю уривок з твору Інни Ковалишени “Дгарма”, першого їхнього видання. Read More…
Присвячено Світлані Чебановій, історія на її давнє замовлення.
Туман, що починався просто за східцями корабля, був бузковий. Над ним мінилось рожевими перами високе небо. Було тепло – вітерець пестив шкіру, перламутром світились хмарки.
А поза східцями зітхав Дракон. Він прогрівався, щоб стати до роботи якнайшвидше. Він був хороший дракон, великий, хоч і не більший за корабель-дім, золотий, як сонце, з теплою лускою і глибоким, як небесна ріка, голосом.
– Драконе! – щоранку кричала йому Лючія, перш ніж почати вмиватись на снідати. – Егей, я тут, драконе!
Бо ніхто не має почуватися самотнім, ані хвилини, ані секундочки. Хай знає, що подруга вийде до нього, щойно доїсть кашу. Read More…
Не потрібні промови, школярська бездумна покора,
хай лишаються теплими дні, а слова – запальними.
Визнавай своїх мертвих,
впускай своїх мертвих у коло,
мирися із ними. Read More…
Казали, він був придурком – і так постаріє,
керуючи всесвітом потай від санітарів,
рахуючи чорних ґав і котів смугастих,
себе уявляючи цапленим Радагастом. Read More…
Скоряйся, лякайся, здавайся — ну?
Вікно, мов глибінь печер…
Хто місячне срібло не смів торкнуть —
Від місяця не втече.
Read More…
З книги “Песни мельничного колеса” 2013 року. Казка у перекладі Світлани Загреби, який мені подобається навіть більше за мій оригінал.
Хто родився в день недільний
Забирає скарб предивний…
Поет Догориськів депресії ні, не здасться,
поет Догориськів переживе сусідів.
Є люди, яких би видів,
яких би сто літ не видів,
а є поет Догориськів, якого ще довго і нудно не вхопить трясця. Read More…
Тепер засинає місто о пів на сьому.
Мисливцям не слід п’яніти – потроху сьорбай.
Повільно ціди цю густу безнадійну мряку,
і осінь люби до найглибших її подряпин.
Слова її неправдиві, криві люстерка,
і пристрасть її, горіння її нестерпне. Read More…
Вгортають літо хмари дощові,
Всі трави, квіти, стиглі поцілунки,
Пахуче зілля, що наповнить клунки,
Пісні, що після довго ще відлунюють
На цілий світ! Read More…
Їх проводжає до вокзалу гавкіт,
Жіночний місяць, хижий і розпусний.
У цьому місті справжня тільки пустка,
Яка тече крізь греблі і загати. Read More…
