Тотемне видавництво йде до вас

No Comments

Хотіла сказати, як нечасто я тут вдаюся до реклами – але краще до суті. “Тотемне видавництво” – це дівчата, які не побоялись взяти і зробити. Історія, з якою вони зараз ідуть до нас – замахується на сиву давнину, про дівчат, сильна і має шанси стати улюбленою. Тому запрошую вас до них і викладаю уривок з твору Інни Ковалишени “Дгарма”, першого їхнього видання. Read More…

Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Блог

Лючія і дракон

2 Comments

Присвячено Світлані Чебановій, історія на її давнє замовлення.

Туман, що починався просто за східцями корабля, був бузковий. Над ним мінилось рожевими перами високе небо. Було тепло – вітерець пестив шкіру, перламутром світились хмарки.
А поза східцями зітхав Дракон. Він прогрівався, щоб стати до роботи якнайшвидше. Він був хороший дракон, великий, хоч і не більший за корабель-дім, золотий, як сонце, з теплою лускою і глибоким, як небесна ріка, голосом.
– Драконе! – щоранку кричала йому Лючія, перш ніж почати вмиватись на снідати. – Егей, я тут, драконе!
Бо ніхто не має почуватися самотнім, ані хвилини, ані секундочки. Хай знає, що подруга вийде до нього, щойно доїсть кашу. Read More…

Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Проза

ГОЛОСИ

No Comments

Не потрібні промови, школярська бездумна покора,
хай лишаються теплими дні, а слова – запальними.
Визнавай своїх мертвих,
впускай своїх мертвих у коло,
мирися із ними. Read More…

Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

Всесвіт

No Comments

Казали, він був придурком – і так постаріє,
керуючи всесвітом потай від санітарів,
рахуючи чорних ґав і котів смугастих,
себе уявляючи цапленим Радагастом. Read More…

Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

Спротив

No Comments

Скоряйся, лякайся, здавайся — ну?
Вікно, мов глибінь печер…
Хто місячне срібло не смів торкнуть —
Від місяця не втече.
Read More…

Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

Поет Догориськів

No Comments

Поет Догориськів депресії ні, не здасться,
поет Догориськів переживе сусідів.
Є люди, яких би видів,
яких би сто літ не видів,
а є поет Догориськів, якого ще довго і нудно не вхопить трясця. Read More…

Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

Осіння дорога

No Comments

Тепер засинає місто о пів на сьому.
Мисливцям не слід п’яніти – потроху сьорбай.
Повільно ціди цю густу безнадійну мряку,
і осінь люби до найглибших її подряпин.
Слова її неправдиві, криві люстерка,
і пристрасть її, горіння її нестерпне. Read More…

Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

Річкова після

No Comments

Вгортають літо хмари дощові,
Всі трави, квіти, стиглі поцілунки,
Пахуче зілля, що наповнить клунки,
Пісні, що після довго ще відлунюють
На цілий світ! Read More…

Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

Прощання

No Comments

Їх проводжає до вокзалу гавкіт,
Жіночний місяць, хижий і розпусний.
У цьому місті справжня тільки пустка,
Яка тече крізь греблі і загати. Read More…

Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія