Категорія: Поезія

Рудий янгол

Рудий янгол

Зриваєшся з холодної постелі,
Бо вже тобі нерадісно пора,
І біле сонце білої пустелі
В міста твої розкосо зазира.

Твоє життя — воно така тварюка,
Печаль твоя — не чарка, а цебро…
Та янгол твій рудий у двері грюка –
І ти йому такий: “Спакуха, бро!”

Фото Ryuan McGuire

Facebooktwittertumblrmail
Сон про Почайну

Сон про Почайну

Стою – і тече крізь мене забута вода Почайни, за вітром пливуть знамена, ідуть вояки з мечами, і ті, що не вийшли з бою, і ті, що зазнали болю, зібгавши святкові шати, ідуть і ідуть по полю.
Мені не озветься жоден, розмелені ми між жорен.
Несуть і несуть знамена, гарчать геральдичні звірі. Дружинно – не поіменно, по кісточки у зневірі. По стегна – у сподіваннях, по пояс – у муках ранніх, тече і тече Почайна, останніх несе і крайніх.
У зраді – по самі груди. Вода замерзає. Грудень.
Легенди – сумні і прісні, аж поки той лід не трісне.
Ідуть по воді оружні, ідуть по воді затяті, несуть за собою мужність, знесиленість і прокляття, і все, що давно втонуло, і все, про що час забути, засмоктує, наче мулом, і в’яже, неначе пути.
До моря тече Почайна, до чайок і ще – до чайок.
І плеск її заколише того, хто на берег вийшов.
Та підуть чайки у море –
І сон волоцюг не зморить.
Повільні віки – нестерпні.
Прокинься під небом серпня.

Фото Юлії Соловйової

Facebooktwittertumblrmail
Чоловічий портрет і тихий блюз за кадром

Чоловічий портрет і тихий блюз за кадром

Він живе собі як усі, тривожиться не про те.
А потім стається війна, кордон, Іловайський котел,
А потім час кінчається – хвилини спливуть до дна.
І він з цим живе, хоч це не його вина. Continue reading “Чоловічий портрет і тихий блюз за кадром”

Facebooktwittertumblrmail
Злива

Злива

Ті, що стоять, стоятимуть іще,
Ті, що пішли – ітимуть до кінця.
Співає світ під вранішнім дощем,
Співає день, що сльози обіцяв.

І навіть чудо – це не дивина,
Або ми дочекалися, або –
Це просто злива линула на нас,
Гірка, як смерть, солодка, як любов.

Фото unamodna.com

Facebooktwittertumblrmail