Нишпорка лісового бога

No Comments
Ищейка лесного бога

Шукай-но лисицю,так… лисицю в долині синій.
На пагорбах восени, по урвищах, по росі.
Впіймай но, друже, її, то, може, тебе розклинить, —
Страхи твої відійдуть… хоча не зовсім, не всі. Read More…

Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

Брагі

No Comments

Цей вірш – автопереклад. Присвячується тому самому Брагі. Хто знає, той знає… Є в російській версії.

Ти знаєш, Брагі, не людські там кроки, там лиш хода неспинна на морозна. Зібгались знамена, і сніг — нівроку, санчата — небом, на санчатах – хтозна. І буде другом тільки запах браги. А там суцільні тіні на дорозі. А наших не піднімуть по тривозі. То чутно, Брагі? Read More…

Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

Заспів зими

No Comments

Лягає на землю сніг,
лягає на землю сон,
лягає вогка й м’яка і непереможна втома.
Агов, ти живий чи ні?
І глухне в снігу клаксон,
і сліпнуть в зимі серця до тих, хто заснув не вдома.
Дорогами йде мороз,
дорогами лід повзе,
молочна густа пітьма, м’яка крижана облога
полює на теплу кров..
Не вір слимакам з газет,
Що буде зима проста, недовга, як подих бога.
Заварюй собі будь-де
гаряче, гірке і пряне,
надій на весну не май, поволі чекай її,
бо світом вона іде
і через віки – нагряне,
як зараз – мороз і тлін,
як все на оцій землі,
знесиленій і твоїй.

Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

Місто Ха

No Comments

Що не рік – то невдалий, а що не доба – лиха.
В понеділок дощі повертаються в місто Ха,
З понеділка проїзд дорожчає і проліт…
Ти не думай, що це печаль – це така пиха, Read More…

Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

Та, що не припиняла танцю

No Comments

Перед нею – не шлях, не стежка, а наче вир.
Там і смерть, і чума, і темна гірка трава,
там до обрію сірий стелеться льодовик.
А вона – тільки крок вперед, тільки: «Дайте два!
Дайте два,
Я жива, клянусь, я іще жива,
поки стане життя і сили – іду на ви».
Перегукуйся з нею, хто тут напівживий,
пригадай, як тече вода, дзеленчить трамвай..
Оживай. Read More…

Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

**

No Comments

Наче давня людина – такий собі узагальнений Гільгамеш.
Не зважаєш на тих, хто слабший і не пручатиметься,
хто прощався з тобою – за тими ти не скучатимеш,
не труїтимеш їх сумними нічними чатами,
не зап’єш.
Ти виходиш без страху до бою, до пристрастей і бажань.
І до тих, хто тебе в дорогу далеко випроводжав.
І до себе виходиш – бо чом же до себе не..
Хтось тобі побажає щастя, а хто – зітхне,
та не жаль.
Над Ніпуром летить кажан, над Лагашем чатує мла.
Слухай співи нічних шоссе.
Пам’ятай про план.

Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

Еллі

No Comments

Хоч земля ще темна, та не пласка, і кити під нею світи не снять. Ось маленька Еллі, тонка, прудка, золотиста й капосна, як щеня. Всі розмови тут – подорожчав гас.. Гіркуватий дим, шкіряний кісет. Не дрімай-но, зернятко, це Канзас. Тут завжди сміливець бере усе.
Не дрімай же, бусинко, не дрімай.
Всі дива на світі лови сама.
Будь у тата сонечком з-поза хмар,
бо тепла катма. Read More…

Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

Собі Самайн

No Comments

Володарко темних міст,
шукачко вогню чужого,
кого покохаєш в ніч, коли настає зима?
Лишаємось ми самі
тікати з тепла прожогом
туди, де густа пітьма, де кожен собі Самайн.

Висотує сік землі
суха невмолима осінь,
похмурий міський дракон, облуплений та в іржі.
Співай же йому, шалій,
ти не розуміла досі,
який це солодкий світ, де навіть свої – чужі!

Володарко темних трас,
проваль, де дрімає зброя,
ночівель чадних і тих, де чаду й тепла нема,
приходить щорічний час,
де я розумію, хто я,
хто ти, хто вони усі, хто кожен собі Самайн.

Пірнають міста в пітьму,
беруться світи в облогу,
лягає на землю сон, спокутується вина.
Нехай тебе обіймуть
на довгу важку дорогу,
бо кожен собі Самайн, бо кожен собі – весна.

Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія