Презентація в Одесі

No Comments

А директор видавництва Stellar такий каже: “А коли ми побачимо “Клан Росомахи” українською?” А я така йому: “Й справді, коли?”. Я сподіваюсь, що скоро він на це питання відповість. Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Блог

Клан Росомахи

No Comments

Цю повість видано російською, але я сподіваюсь дуже скоро запропонувати й український наклад. Це історія міських перевертнів, які не перекидаються на тварин повністю, але стають чутливі до повного Місяця, потойбічних світів, сліду і полювання.

Ця історія – про любов і загибель світу, що приходить через відсутність любові. Власне…вона про те, як перемогти, коли уже нема ніяких шансів. І про те, як перемогти, коли ти уже програв.
Замовити книгу, видану продюсерським центром Stellar, можна за посиланням.

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Проза Tags: Позначки:

Камінці

No Comments

Що б ти за це віддав? Що уже віддав…
Денний дракон між численних скарбів заснув.
Аквамарин, солона морська вода,
Сонячний жар всередині бурштину. Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

Пейзаж

No Comments

Чому не спиш – це що тебе гризе?
Яка мара тобі у вічі бризка?
Вершковий, наче кава чи іриска,
Туман густий над озером повзе, Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

Дим

No Comments

По-справжньому погані сни відпускають поступово. Наче з болота виборсуєшся, наче от виборсався – і лежиш на слизькому ногами, на березі тулубом, підминаючи в’ялу траву – а перед очима ще хлюпає зелене, де ти ледве не загинув.
В цьому сні я помирала. Мені лишався один день, мене їла якась хвороба, і все не могла доїсти, і день ніяк не закінчувався, і всі співчували мені, як померлій, тільки я ще була жива, але навіть крикнути, навіть прошепотіти не здатна. Вчорашній сон був про пустелю, випалену ядерним вибухом, страшну, чорну, спекотну, мов чавунна пательня. Жодної будівлі, жодного пагорба, але весь час, весь час, що я йшла нею, я відчувала між лопаток чийсь погляд, владний і недобрий. Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Проза

Пісня про розлуку

No Comments

Кому не щастило сильно, кому накаркали…
Вокзальні собаки, хижі, немов шакали.
Він просить її, щоб не бачилась із пліткарками
Й чужим ні у якому разі не відмикала. Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

Буремне

No Comments

І поки ти прораховуєш все, і поки
Від того рахунку луна над тобою лине –
В тумані судна знаходять свої затоки,
Свої острови й останні свої мілини. Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

1944

No Comments

Не співає під небом смерть, не співає лихо,
А натомість усі кошмари звучать, як шини.
Спорожнілі домівки плачуть, та тихо-тихо,
Спорожнілі життя покотяться – горошини.
І вони ж не самі такі, скільки їх таких? Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія