Жила собі

No Comments

Нарешті я можу почати потроху представляти ці історії українською. “Жила собі” – це серія невеликих оповідань, які я писала спеціально для своєї роботи жіночого блоґу, де я й досі головний блоґер і редактор в одній особі. Проте це цикл існував лише російською, і я дуже хотіла його українізувати. Починалось це як розвага і засіб заповнення групи в соцмережах. Так, я писала це за зарплатю і в рамках посадових обов’язків, але й за покликом душі, бо ідея була моя. Спершу я писала тільки те, що спадало на думку, а потім стала просити своїх читачок надсилати замовлення – про що б їм хотілося почитати. До цього циклу я була проти творчості на замовлення, але тут виявила, що листи від читачів дають мені додаткове натхнення, стимул писати. Read More…

Facebook Comments
Categories: Жила собі

Коротка проза в ТекстOver

No Comments

Підбито підсумки конкурсу короткої прози в часописі ТекстOver, отже “Мамонтові” бути оприлюдненим на сторінках збірки по результатам цього конкурсу. Дуже рада, бо досі ще в ТекстOver не друкувалася.
Насправді я не дуже конкурсна людина, але мені дуже приємно, коли завдяки конкурсу можна спробувати поспівпрацювати з тим чи іншим виданням – новим для мене.
До того ж, це перша публікація в новому 2016 році, а такий початок дечого важить. Отже, дякую організаторам конкурсу і читачам.

Facebook Comments
Categories: Блог Tags: Позначки:

Стара пісня

No Comments

З берегів туман обтікає курінь,
ой, біжить вода швидкоплинна…
Ростив батько першого сина і другого сина,
і третій син був не дурень,
розумна, рідна дитина. Read More…

Facebook Comments
Categories: Поезія

Побажання

No Comments

Крім надійної зброї, товаришів і удачі,
Поки землю гризе вогонь, поки мир не квітне,
Нехай знайдеться в тебе щось – невелике наче
І непомітне. Read More…

Facebook Comments
Categories: Поезія

Windy Press

No Comments

Windy Press – це таке видавництво майбутнього. В усіх можливих сенсах цих слів. Я страшенно рада, що співпрацюю з ними – з багатьох причин. Read More…

Facebook Comments
Categories: Блог

Брагі

No Comments

Цей вірш – автопереклад. Присвячується тому самому Брагі. Хто знає, той знає… Є в російській версії.

Ти знаєш, Брагі, не людські там кроки, там лиш хода неспинна на морозна. Зібгались знамена, і сніг — нівроку, санчата — небом, на санчатах – хтозна. І буде другом тільки запах браги. А там суцільні тіні на дорозі. А наших не піднімуть по тривозі. То чутно, Брагі? Read More…

Facebook Comments
Categories: Поезія

Той, що вмів зачаровувати фонтани

No Comments

Він розплющив очі о третій ранку. Саме розплющив, а не прокинувся, бо це ж таки різні речі. Третя ранку була на електронному годиннику з хворобливо-зеленими цифрами, який він бачив, не піднімаючи голови; третя ранку була на серці, млява й туманна. Він був увесь — третя ранку і висока пошарпана стеля. Ще три хвилини чи чотири горілиць на пластиковому ослоні, де власне заборонено було лежати — поки сон повільно витікав із скронь та пальців.

Двоє в бронежилетах, чорні та виснажені, пили каву і боролися зі сном праворуч, біля автомату з гарячими напоями, єдиної яскравої плями в цьому сірому передранковому часі, в цьому сірому передранковому місці, в цьому завмерлому місті, яким неспішно крокували дрібний дощ та розпач. Бабуся читала газету, притискаючи до себе зелену сумку. Тінь від низько насунутої хустки не давала побачити її очі. Станційний кіт, сірий, як дощовий світанок, неквапом обходив зал і терся об ноги чергової. Read More…

Facebook Comments
Categories: Проза

Заспів зими

No Comments

Лягає на землю сніг,
лягає на землю сон,
лягає вогка й м’яка і непереможна втома.
Агов, ти живий чи ні?
І глухне в снігу клаксон,
і сліпнуть в зимі серця до тих, хто заснув не вдома.
Дорогами йде мороз,
дорогами лід повзе,
молочна густа пітьма, м’яка крижана облога
полює на теплу кров..
Не вір слимакам з газет,
Що буде зима проста, недовга, як подих бога.
Заварюй собі будь-де
гаряче, гірке і пряне,
надій на весну не май, поволі чекай її,
бо світом вона іде
і через віки – нагряне,
як зараз – мороз і тлін,
як все на оцій землі,
знесиленій і твоїй.

Facebook Comments
Categories: Поезія

Білий налив

1 Comment

Изинкало едно дърво
Едно дърво дафиново
Колко вишно, толку лично;
Коренот му по съ земя,
I ранките му слано море,
Вършенот му в сино небе
(болг.) Read More…

Facebook Comments
Categories: Проза