Вдосвіта

No Comments

Понад річкою коні вдосвіта п’ють туман,
Перегукується з лошатами совеня.
Я постукаю зараз голосно – відчиняй,
Не дивуйся, що на порозі мене нема. Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

До тепла

No Comments

Зарікайся від злого горя, суми, тюрми,
І від того, що буде з кожним, та не з тобою
Одного не посмій – умовленої сурми,
Заповіданого та первісного двобою. Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

КАЗКА НА НІЧ

No Comments

У медового літа обійми палкі та ніжні.
Бач як з теплого саду тягне вишневим духом.
Це твій час, – то ж літай, розгортай свої дні, мов книжку, і рудий волохатий серпень чеши за вухом.
Садівник натомився…дратується, носить воду,в нього бджоли, вишнева спрага і тягне спину,він не хоче вже ані вишень, ані вощини… Задрімавши, вві сні він кличе свою свободу, мріє він, що цей сад опаде однієї днини.
Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

Куди ніч – туди сон

No Comments

Куди ніч, туди сон, туди мара із лиця, із вій,
Куди вода із цеберка, туди й хвороба нехай-нехай.
Нема чого ждати смерті, поки ми ще живі,
поки смерть собі йде, а ти їх собі кохай. Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

Колискова собі

No Comments
Река и острова

Ріка у зап”ястку затемна сповільнює хід.
Ріка попід серцем зітхає — і місяць пірна.
Я сплю, уповільнюю час. Я непізнаний світ,
І первісно тихо співає моя глибина. Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

Вічна історія

No Comments

Досвітнє вогке тепло затопило стайні,
Ні розвідки, ні навали, ні сну, ні герця.
Він просить її: «Кохай мене, як востаннє,
І я не помру ніколи, бо так ведеться». Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

Поверталась війна

No Comments

Натікав під немиті вікна густий туман,
Хтось дорогою, певно, зайвого перебрав.
Поверталась війна за воїном крадькома,
Мов коханка чи дуже віддана медсестра. Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

Анархіст Матюкайленко та буддистський террорист

No Comments

Одного разу в селі Гикавка стався теракт. На поріг сільмагу прийшов якийсь дивний мужик, сів по-турецькому, заплющив очі і загудів, як паровоз: «Оммм». Продащиці Любі одразу стало недобре, вона впустила додолу банку огірків і сама мало не впала з драбини. Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Проза Tags: Позначки:

Розлука

No Comments

Крізь чорну суху бруківку росте трава,

Буяє весна по цвинтарях і вокзалах.

Він тільки кивне їй коротко: «Прощавай».

Немиті сліпенькі вікна заллє сльозами. Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

Анархіст Матюкайленко та бухгалтер Федя

No Comments

Одного разу в анархіста Матюкайленка був важкий день. З самісінького ранку він прийняв сто грамів, три присяги на вірність ідеалам анархізму і п’ять ящиків патронів під десять накладних. Накладні малював завзятий підпільний бухгалтер Федя і на кожну ставив печатки – круглу, квадратну і дитячу, з набору, у вигляді свинки. Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Проза Tags: Позначки: