Останній день

No Comments

Над містом темний непрозорий смог,
Мости і люди губляться в тумані.
Він каже їй: «Ми скоро помремо,
То краще я освідчуся зарані». Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

Дим

No Comments

По-справжньому погані сни відпускають поступово. Наче з болота виборсуєшся, наче от виборсався – і лежиш на слизькому ногами, на березі тулубом, підминаючи в’ялу траву – а перед очима ще хлюпає зелене, де ти ледве не загинув.
В цьому сні я помирала. Мені лишався один день, мене їла якась хвороба, і все не могла доїсти, і день ніяк не закінчувався, і всі співчували мені, як померлій, тільки я ще була жива, але навіть крикнути, навіть прошепотіти не здатна. Вчорашній сон був про пустелю, випалену ядерним вибухом, страшну, чорну, спекотну, мов чавунна пательня. Жодної будівлі, жодного пагорба, але весь час, весь час, що я йшла нею, я відчувала між лопаток чийсь погляд, владний і недобрий. Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Проза

Пісня про розлуку

No Comments

Кому не щастило сильно, кому накаркали…
Вокзальні собаки, хижі, немов шакали.
Він просить її, щоб не бачилась із пліткарками
Й чужим ні у якому разі не відмикала. Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

Буремне

No Comments

І поки ти прораховуєш все, і поки
Від того рахунку луна над тобою лине –
В тумані судна знаходять свої затоки,
Свої острови й останні свої мілини. Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

1944

No Comments

Не співає під небом смерть, не співає лихо,
А натомість усі кошмари звучать, як шини.
Спорожнілі домівки плачуть, та тихо-тихо,
Спорожнілі життя покотяться – горошини.
І вони ж не самі такі, скільки їх таких? Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

Вдосвіта

No Comments

Понад річкою коні вдосвіта п’ють туман,
Перегукується з лошатами совеня.
Я постукаю зараз голосно – відчиняй,
Не дивуйся, що на порозі мене нема. Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

До тепла

No Comments

Зарікайся від злого горя, суми, тюрми,
І від того, що буде з кожним, та не з тобою
Одного не посмій – умовленої сурми,
Заповіданого та первісного двобою. Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

КАЗКА НА НІЧ

No Comments

У медового літа обійми палкі та ніжні.
Бач як з теплого саду тягне вишневим духом.
Це твій час, – то ж літай, розгортай свої дні, мов книжку, і рудий волохатий серпень чеши за вухом.
Садівник натомився…дратується, носить воду,в нього бджоли, вишнева спрага і тягне спину,він не хоче вже ані вишень, ані вощини… Задрімавши, вві сні він кличе свою свободу, мріє він, що цей сад опаде однієї днини.
Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

Куди ніч – туди сон

No Comments

Куди ніч, туди сон, туди мара із лиця, із вій,
Куди вода із цеберка, туди й хвороба нехай-нехай.
Нема чого ждати смерті, поки ми ще живі,
поки смерть собі йде, а ти їх собі кохай. Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія