Windy Press

No Comments

Windy Press – це таке видавництво майбутнього. В усіх можливих сенсах цих слів. Я страшенно рада, що співпрацюю з ними – з багатьох причин. Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Блог

Брагі

No Comments

Цей вірш – автопереклад. Присвячується тому самому Брагі. Хто знає, той знає… Є в російській версії.

Ти знаєш, Брагі, не людські там кроки, там лиш хода неспинна на морозна. Зібгались знамена, і сніг — нівроку, санчата — небом, на санчатах – хтозна. І буде другом тільки запах браги. А там суцільні тіні на дорозі. А наших не піднімуть по тривозі. То чутно, Брагі? Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

Той, що вмів зачаровувати фонтани

No Comments

Він розплющив очі о третій ранку. Саме розплющив, а не прокинувся, бо це ж таки різні речі. Третя ранку була на електронному годиннику з хворобливо-зеленими цифрами, який він бачив, не піднімаючи голови; третя ранку була на серці, млява й туманна. Він був увесь — третя ранку і висока пошарпана стеля. Ще три хвилини чи чотири горілиць на пластиковому ослоні, де власне заборонено було лежати — поки сон повільно витікав із скронь та пальців.

Двоє в бронежилетах, чорні та виснажені, пили каву і боролися зі сном праворуч, біля автомату з гарячими напоями, єдиної яскравої плями в цьому сірому передранковому часі, в цьому сірому передранковому місці, в цьому завмерлому місті, яким неспішно крокували дрібний дощ та розпач. Бабуся читала газету, притискаючи до себе зелену сумку. Тінь від низько насунутої хустки не давала побачити її очі. Станційний кіт, сірий, як дощовий світанок, неквапом обходив зал і терся об ноги чергової. Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Проза

Заспів зими

No Comments

Лягає на землю сніг,
лягає на землю сон,
лягає вогка й м’яка і непереможна втома.
Агов, ти живий чи ні?
І глухне в снігу клаксон,
і сліпнуть в зимі серця до тих, хто заснув не вдома.
Дорогами йде мороз,
дорогами лід повзе,
молочна густа пітьма, м’яка крижана облога
полює на теплу кров..
Не вір слимакам з газет,
Що буде зима проста, недовга, як подих бога.
Заварюй собі будь-де
гаряче, гірке і пряне,
надій на весну не май, поволі чекай її,
бо світом вона іде
і через віки – нагряне,
як зараз – мороз і тлін,
як все на оцій землі,
знесиленій і твоїй.

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

Білий налив

1 Comment

Изинкало едно дърво
Едно дърво дафиново
Колко вишно, толку лично;
Коренот му по съ земя,
I ранките му слано море,
Вършенот му в сино небе
(болг.) Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Проза

Місто Ха

No Comments

Що не рік – то невдалий, а що не доба – лиха.
В понеділок дощі повертаються в місто Ха,
З понеділка проїзд дорожчає і проліт…
Ти не думай, що це печаль – це така пиха, Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

Та, що не припиняла танцю

No Comments

Перед нею – не шлях, не стежка, а наче вир.
Там і смерть, і чума, і темна гірка трава,
там до обрію сірий стелеться льодовик.
А вона – тільки крок вперед, тільки: «Дайте два!
Дайте два,
Я жива, клянусь, я іще жива,
поки стане життя і сили – іду на ви».
Перегукуйся з нею, хто тут напівживий,
пригадай, як тече вода, дзеленчить трамвай..
Оживай. Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія

Будда з крамниці будд

No Comments

І раптом наснилось, що серце моє не болить.

Воно порцеляновий дзвоник в далекім Китаї.

М. Гумільов, пер. М. Горностаєвої.

Це був звичайний Будда з крамниці будд. Дешевий, погано пофарбований, з руками, складеними на пивному пузці, з розмитою посмішкою. Та й крамниця була одна назва — крамниця. Так, кіоск в підземному переході, між автоматом з продажу кави та столиком, де продавались газети — обшарпаним, як та осінь, коли вони зустрілися. Вона й Будда з крамниці будд.

Дзень-дзелень! Коли відчинялось віконечко, співочі вітри, тоненькі трубочки та прозорі риби на синьому мотузочку, коротко подавали голос. Покупці просили будду, нефритові кульки, сандалові палички — та не ті, а оці, дешевші — і посібник з медитації Іванова. “З вас десять двадцять”, – дзень-дзелень! Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Проза

**

No Comments

Наче давня людина – такий собі узагальнений Гільгамеш.
Не зважаєш на тих, хто слабший і не пручатиметься,
хто прощався з тобою – за тими ти не скучатимеш,
не труїтимеш їх сумними нічними чатами,
не зап’єш.
Ти виходиш без страху до бою, до пристрастей і бажань.
І до тих, хто тебе в дорогу далеко випроводжав.
І до себе виходиш – бо чом же до себе не..
Хтось тобі побажає щастя, а хто – зітхне,
та не жаль.
Над Ніпуром летить кажан, над Лагашем чатує мла.
Слухай співи нічних шоссе.
Пам’ятай про план.

Facebook Comments
Facebooktwittergoogle_plustumblrmail
Categories: Поезія