Сон про Почайну

No Comments

Стою – і тече крізь мене забута вода Почайни, за вітром пливуть знамена, ідуть вояки з мечами, і ті, що не вийшли з бою, і ті, що зазнали болю, зібгавши святкові шати, ідуть і ідуть по полю.
Мені не озветься жоден, розмелені ми між жорен.
Несуть і несуть знамена, гарчать геральдичні звірі. Дружинно – не поіменно, по кісточки у зневірі. По стегна – у сподіваннях, по пояс – у муках ранніх, тече і тече Почайна, останніх несе і крайніх.
У зраді – по самі груди. Вода замерзає. Грудень.
Легенди – сумні і прісні, аж поки той лід не трісне.
Ідуть по воді оружні, ідуть по воді затяті, несуть за собою мужність, знесиленість і прокляття, і все, що давно втонуло, і все, про що час забути, засмоктує, наче мулом, і в’яже, неначе пути.
До моря тече Почайна, до чайок і ще – до чайок.
І плеск її заколише того, хто на берег вийшов.
Та підуть чайки у море –
І сон волоцюг не зморить.
Повільні віки – нестерпні.
Прокинься під небом серпня.

Фото Юлії Соловйової

Facebook Comments
Facebooktwittertumblrmail
Categories: Поезія

Чоловічий портрет і тихий блюз за кадром

No Comments

Він живе собі як усі, тривожиться не про те.
А потім стається війна, кордон, Іловайський котел,
А потім час кінчається – хвилини спливуть до дна.
І він з цим живе, хоч це не його вина. Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittertumblrmail
Categories: Поезія

Солоне

No Comments

Ми подібні до свого краю завжди, усюди –
Ми такі й на дотик…
У солоних степах над морем – солоні люди, Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittertumblrmail
Categories: Поезія

Злива

No Comments

Ті, що стоять, стоятимуть іще,
Ті, що пішли – ітимуть до кінця.
Співає світ під вранішнім дощем,
Співає день, що сльози обіцяв.

І навіть чудо – це не дивина,
Або ми дочекалися, або –
Це просто злива линула на нас,
Гірка, як смерть, солодка, як любов.

Фото unamodna.com

Facebook Comments
Facebooktwittertumblrmail
Categories: Поезія

Не важлива твоя задумка – важливий крок.
От нівроку поет і трошечки ще пророк.
Та нічого не пише п’ятнадцятий рік уже.
Випиває в шинку, газони усім стриже. Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittertumblrmail
Categories: Поезія

Міське

No Comments

Що наснилось тобі, коли ніч назавжди спливала,
Як всі ночі на світі, як навіть найдовші ночі?
Напрялися із вітром Рамаяна і Калевала –
І що захочеш. Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittertumblrmail
Categories: Поезія

Презентація в Одесі

No Comments

А директор видавництва Stellar такий каже: “А коли ми побачимо “Клан Росомахи” українською?” А я така йому: “Й справді, коли?”. Я сподіваюсь, що скоро він на це питання відповість. Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittertumblrmail
Categories: Блог

Клан Росомахи

No Comments

Цю повість видано російською, але я сподіваюсь дуже скоро запропонувати й український наклад. Це історія міських перевертнів, які не перекидаються на тварин повністю, але стають чутливі до повного Місяця, потойбічних світів, сліду і полювання.

Ця історія – про любов і загибель світу, що приходить через відсутність любові. Власне…вона про те, як перемогти, коли уже нема ніяких шансів. І про те, як перемогти, коли ти уже програв.
Замовити книгу, видану продюсерським центром Stellar, можна за посиланням.

Facebook Comments
Facebooktwittertumblrmail
Categories: Проза Tags: Позначки:

Камінці

No Comments

Що б ти за це віддав? Що уже віддав…
Денний дракон між численних скарбів заснув.
Аквамарин, солона морська вода,
Сонячний жар всередині бурштину. Read More…

Facebook Comments
Facebooktwittertumblrmail
Categories: Поезія