#осіннє_плетиво

#осіннє_плетиво

Дано я цим не займалась, і щаслива, що вийшло. Поспівали сьогодні на весь фейсбук вдвох з чарівною Марією Микицей. Сподіваюсь, що й вам сподобається.

Тут викладаю весь поетичний діалог. Continue reading “#осіннє_плетиво”

Facebook Comments
Facebooktwittertumblrmail
Рудий янгол

Рудий янгол

Зриваєшся з холодної постелі,
Бо вже тобі нерадісно пора,
І біле сонце білої пустелі
В міста твої розкосо зазира.

Твоє життя — воно така тварюка,
Печаль твоя — не чарка, а цебро…
Та янгол твій рудий у двері грюка –
І ти йому такий: “Спакуха, бро!”

Фото Ryuan McGuire

Facebook Comments
Facebooktwittertumblrmail
Сон про Почайну

Сон про Почайну

Стою – і тече крізь мене забута вода Почайни, за вітром пливуть знамена, ідуть вояки з мечами, і ті, що не вийшли з бою, і ті, що зазнали болю, зібгавши святкові шати, ідуть і ідуть по полю.
Мені не озветься жоден, розмелені ми між жорен.
Несуть і несуть знамена, гарчать геральдичні звірі. Дружинно – не поіменно, по кісточки у зневірі. По стегна – у сподіваннях, по пояс – у муках ранніх, тече і тече Почайна, останніх несе і крайніх.
У зраді – по самі груди. Вода замерзає. Грудень.
Легенди – сумні і прісні, аж поки той лід не трісне.
Ідуть по воді оружні, ідуть по воді затяті, несуть за собою мужність, знесиленість і прокляття, і все, що давно втонуло, і все, про що час забути, засмоктує, наче мулом, і в’яже, неначе пути.
До моря тече Почайна, до чайок і ще – до чайок.
І плеск її заколише того, хто на берег вийшов.
Та підуть чайки у море –
І сон волоцюг не зморить.
Повільні віки – нестерпні.
Прокинься під небом серпня.

Фото Юлії Соловйової

Facebook Comments
Facebooktwittertumblrmail
Чоловічий портрет і тихий блюз за кадром

Чоловічий портрет і тихий блюз за кадром

Він живе собі як усі, тривожиться не про те.
А потім стається війна, кордон, Іловайський котел,
А потім час кінчається – хвилини спливуть до дна.
І він з цим живе, хоч це не його вина. Continue reading “Чоловічий портрет і тихий блюз за кадром”

Facebook Comments
Facebooktwittertumblrmail
Злива

Злива

Ті, що стоять, стоятимуть іще,
Ті, що пішли – ітимуть до кінця.
Співає світ під вранішнім дощем,
Співає день, що сльози обіцяв.

І навіть чудо – це не дивина,
Або ми дочекалися, або –
Це просто злива линула на нас,
Гірка, як смерть, солодка, як любов.

Фото unamodna.com

Facebook Comments
Facebooktwittertumblrmail

Не важлива твоя задумка – важливий крок.
От нівроку поет і трошечки ще пророк.
Та нічого не пише п’ятнадцятий рік уже.
Випиває в шинку, газони усім стриже. Continue reading

Facebook Comments
Facebooktwittertumblrmail
Тече ріка, до обрію тече

Тече ріка, до обрію тече

– З роси, з роси, із снігу, із води,
З повік, безсонних – хай, без вороття.
І звідти, де ти став тепер один, Continue reading “Тече ріка, до обрію тече”

Facebook Comments
Facebooktwittertumblrmail
Міське

Міське

Що наснилось тобі, коли ніч назавжди спливала,
Як всі ночі на світі, як навіть найдовші ночі?
Напрялися із вітром Рамаяна і Калевала –
І що захочеш. Continue reading “Міське”

Facebook Comments
Facebooktwittertumblrmail
Презентація в Одесі

Презентація в Одесі

А директор видавництва Stellar такий каже: “А коли ми побачимо “Клан Росомахи” українською?” А я така йому: “Й справді, коли?”. Я сподіваюсь, що скоро він на це питання відповість. Continue reading “Презентація в Одесі”

Facebook Comments
Facebooktwittertumblrmail